"У центр уваги ми ставимо не технологію, а людину"

Ерік Коелінг, старший технічний керівник з питань безпеки та технологій підтримки водія, розповідає, як компанія Volvo Cars розробляє безпілотні автомобілі.

У чому унікальність підходу Volvo Cars до автономних автомобілів?

Найголовнішим аспектом є те, що ми це робимо не заради технології. Ми беремо людину як відправний пункт і намагаємося зрозуміти, як перетворити наявну ситуацію на переваги як для наших клієнтів, так і для суспільства, тобто отримати систему транспортування, що є безпечнішою, екологічно чистішою, а також забезпечує меншу завантаженість на дорогах.

Інший аспект полягає в тому, що ми досягаємо наших задач не шляхом створення показових концепт-карів, а за допомогою впровадження технологій та її переваг у реальний світ, що є частиною програми Drive Me. Це означає, що ми маємо відповісти на всі запитання, які виникають на реальних шляхах, вирішити практичні завдання. Ми змушуємо себе прокладати нові шляхи, а як раз цього не робить більше ніхто.

Що стосується технології, яка різниця між безпілотними автомобілями, що розробляються різними іншими компаніями?

Компоненти та підсистеми однакові. Основне – це інтеграція, написання програмного забезпечення.

Значний момент, який є в нас і немає у інших брендів, - це те, що ми являємо собою порівняно малу компанію і не маємо окремої дослідницької установи. Ми вміщаємо дослідний та виробничий центр в одній організації, а тому здатні дуже швидко перетворювати ідею на продукт. Це вдалося продемонструвати за допомогою наших активних технологій безпеки. Ми саме ті, хто, насамперед, впроваджує інноваційні технології у виробництво.

Чи сприяє лідерство Volvo на ринку технологій безпеки у формуванні довіри людей до автономних автомобілів Volvo?

Я вважаю, що безпілотні автомобілі та бренд Volvo Cars дуже пасують один одному. Це тому, що у центр уваги ми ставимо не технологію, а людину. Тобто ми працюємо над тим, щоб людина подорожувала розслаблено та з задоволенням, а також довіряла технології.

Чи можна дійсно довіряти технології?
Ви повинні мати можливість довіряти технології, інакше в ній немає сенсу. Ми вклали безліч зусиль, щоб зрозуміти, як побудувати цю довіру. Відповіді поки що немає, але питання в тому, щоб надати водієві належний обсяг інформації, бути здатними передбачати, що збирається робити автомобіль, а також підтверджувати, що автомобіль справді виявив потенційну небезпеку. Також важливим є те, щоб автомобіль поводився злагоджено та передбачувано.

Я порівнюю це з турбулентністю в літаку. Якщо ви раптово до неї потрапляєте, кожен дивиться угору та думає «Що відбувається?», але якщо пілот попередить пасажирів заздалегідь, вони не реагуватимуть.

Що трапиться, коли щось вийде з ладу?

Це одна з найважливіших речей, яку необхідно вирішити під час проектування та будівництва безпілотних автомобілів. Рішення, над яким ми працюємо, передбачає повне дублювання всіх систем. Це означає, що технологія продовжить працювати, якщо будь-яка її частина вийде з ладу. Тобто майже у кожному блоці є два комплекти компонентів або програмного забезпечення. Якщо один з них відмовить, завжди є другий, здатний перехопити завдання. Це стосується комп‘ютерів, датчиків, джерел енергії.

Дуже малоймовірно, що ці речі трапляться, але навіть найменший ризик – це те, що є неприйнятним для нас. Ми складаємо переліки всього, що може вийти з ладу, та визначаємо наслідки. Після цього ми розробляємо дублювання для певної системи.

Як автомобіль визначає, що щось йде не так?
Програмне забезпечення має контролювати себе. В автомобілі є безліч різноманітних програм, здатних визначати, чи заблоковано датчик, наприклад, якщо система активації не реагує.

У різних частинах автомобіля встановлено різні комп‘ютери, що перевіряють один одного. Як тільки виявлено відмову, автомобіль перемикається на резервне рішення.

Що робити з непередбачуваністю інших учасників дорожнього руху?

Сподіваємося, що це одне з питань, яке зможе прояснити проект Drive Me. Невизначеність зажди передбачає безпечний та консервативний підхід. Автомобіль може продовжити рухатися автономно, тільки якщо в нього є достатньо інформації. Якщо невизначеність занадто велика, автомобіль може сповільнитися або попросити водія взяти контроль на себе.

Що робитиме автомобіль, коли йому доведеться визначатися між різними небезпеками, наприклад, інший автомобіль, пішохід або з‘їзд з дороги?

Основне завдання безпілотного автомобіля – не дати собі потрапити у таку ситуацію. Наприклад, він завжди триматиме безпечну дистанцію, яка щонайменше дорівнюватиме гальмівному шляху автомобіля. У разі невизначеності, коли щось неможливо виміряти, він сповільниться. Ось чудовий приклад – якщо на узбіччі припарковано автомобіль, оглядовість якого для датчиків обмежена, безпілотний автомобіль сповільниться або змінить смугу руху, щоб створити безпечну відстань.

Безпілотний автомобіль дотримуватиметься правил дорожнього руху. Він продовжить рухатися своєю смугою, загальмує так жорстко, як необхідно для уникнення аварії, але не стане виконувати надзвичайно динамічні та непередбачувані маневри ухилення, здатні створити ще більшу небезпеку.

Велику роль відіграватиме хмара. Чи матиме кожен автовиробник власну хмару, чи вона буде єдина для всіх?

Кожен автомобільний бренд матиме власну хмару, щоб забезпечити надійність, безпеку, а також приватність користувача. Але різні хмари обмінюватимуться визначеними та заздалегідь погодженими бітами інформації. Крім того, існуватимуть офіційні хмари, що обслуговуватимуться органами регулювання транспорту. Вони міститимуть інформацію про закриття смуг руху, автомобілі спецслужб, погоду тощо.

Що трапиться у випадку втрати інтернет-з‘єднання?

Автономне водіння буде можливим, тільки якщо хмара Volvo надішле сигнал погодження. У подальшому цей сигнал може поновлюватися, наприклад, кожної хвилини. Якщо сигналу немає, або він негативний, автомобіль попросить водія взяти не себе управління. Якщо водій не відреагує, автомобіль виконає безпечну зупинку.

Чи необхідний обмін інформацією між автомобілями?

В автономних автомобілів немає потреби напряму обмінюватися інформацією. В іншому випадку нам не вдалося б започаткувати безпілотні моделі, адже більшість автомобілів на дорозі не мають таких властивостей. Це було б непогано, але можна й обійтися без такої функції.

Скільки знадобиться зусиль для того, щоб інтегрувати безпілотні автомобілі у транспортну інфраструктуру та суспільство?

Автономні автомобілі буде впроваджено на тих дорогах, що ми маємо сьогодні. Немає необхідності вносити зміни в інфраструктуру.

У майбутньому, коли їх стане багато, стане можливим проектувати інфраструктуру іншим чином, щоб отримувати максимум від автономних технологій. Але першими мають бути автомобілі.

Існують інші суспільні аспекти, які все ж таки слід змінити до того, як зробити безпілотні автомобілі реальністю, і вони, більшою мірою, стосуються регулювання дорожнього руху та сертифікації автомобілів.

Чи сприйматимуть водії автономні автомобілі інакше?

Ми не знаємо, як реальні люди взаємодіятимуть з функціональністю автономного водіння, або який інтерфейс користувача є найкращим. Проект Drive Me допоможе нам визначити ці моменти – ми у реальному житті дізнаємося про взаємодію між людиною та машиною.

Що ми бажаємо усунути насамперед – це ситуацію, яку ми називаємо «плутанина режимів», коли людина вважає, що автомобіль управляє самотужки, а автомобіль думає, що керує людина. У цьому випадку матимемо неконтрольований автомобіль, а цього, звичайно, необхідно уникнути будь-якою ціною.

Що ви скажете про дорожні умови, погоду та інші речі поза вашого контролю, чи зможете ви їх врахувати?

За складних погодних умов, наприклад, сильний снігопад, автономне водіння буде недоступним.

Чи є спільні риси з системами автопілоту в літаках?

Ми маємо системи дублювання (подвійний або потрійний комплект компонентів, що відіграють вирішальну роль для безпеки) аналогічно літакам, але в нас є ще й функція зупинки. Вона відрізняється від систем літаків, що збудовані для підтримки руху.

Яку найскладнішу задачу має вирішити автономне водіння?

Найскладніша задача – це зробити технологію такою надійною, щоб водій мав змогу займатися іншими справами.

Питання в тому, що ми не знаємо, які можуть виникнути складнощі, доки не проведемо випробування. Саме тому проект Drive Me відіграє таку важливу роль. На папері ми вважаємо, що рівень безпеки зросте, покращиться паливна економічність тощо. Але ми це просто ще не випробовували. Тому Drive Me дасть нам уявлення, чи матеріалізуються теоретичні переваги так, як ми це передбачаємо.

За останні роки різні компанії продемонстрували власні автономні автомобілі. Наскільки далеко ці автомобілі до масового використання?

Існує велика різниця між демонстрацією автомобіля як концепт-кара та будівництвом реального продукту. Для демонстрації не потрібні резервні системи. Але якщо за кермом реальний клієнт, вимоги стають набагато жорсткішими.

Коли повністю автономні автомобілі стануть доступними для клієнтів?

Реальні клієнти вперше сядуть за кермо безпілотного автомобіля у 2017 році в рамках програми Drive Me.

Я очікую, що після цього справи підуть відносно повільно – безпілотні автомобілі не надійдуть у продаж раніше, ніж, скажімо, після 2020 року.

Причина в тому, що ми будемо вимушені довести безпечність автономних автомобілів у тому середовищі, у якому вони використовуються. Доведеться докласти величезних зусиль, щоб вияснити, чи безпечні автомобілі проекту Drive Me у дорожньому русі Ґетеборгу, але це не означає, що можна буде взяти той же автомобіль, і він продемонструє той же рівень безпеки у Лондоні. Можуть виникнути виняткові ситуації, з якими автомобіль до цього ніколи не стикався.

Доведеться здійснювати перевірки у кожному місці, де клієнти використовуватимуть автомобіль, оскільки по всьому світу існують великі відмінності в інфраструктурі, погодних умовах і манері водіння.