Тромсе

Магнетична привабливість півночі

Північне сяйво є однією з причин, через яку туристи приїздять до Тромсе. Але що змушує людей залишатися тут назавжди? 

"Я не рибалка. Я лише тримаюся за крижані поручні рибальського  судна, яке несе мене по фіорду Бальсфьорден до Тромсе. Я відчуваю запах денного улову, що висне над палубою. Обличчя моє вкрито нальотом інею, волосся обмерзло кригою, а куртка вкрилася шаром замерзлого снігу. Тіло судомить. Я не рибалка".

Скандинавський Париж

Тромсе розташований на північному узбережжі Норвегії, далеко за Північним полярним колом, де зустрічаються кордонами Норвегія, Швеція, Фінляндія, Росія та Лапландія. Як і решта Норвегії, Тромсе гартувався в жорстких природних умовах. Гірські вершини тут височіють над кристально чистою водою, свіжий сніг укриває родючі рівнини, а над усім цим мерехтять зелені, червоні й рожевібарви північного сяйва. Не дивно, що мандрівники й поціновувачі природи зі всього світу приїздять саме сюди. Утім так було не завжди. Засноване в 1794 році місто Тромсе вперше було описано як похмуре, злиденне й депресивне поселення із жахливим кліматом. Полярні дослідники, які минали це місто  на своєму шляху, назвали його  "Воротами Арктики".

Та незадовго після того, як поширився розголос про незамерзну гавань міста і рясні улови місцевих рибалок, ласі до пригод мешканці  Центральної Європи завітали до цієї місцевості, давши початок для розвитку багатонаціонального міста, яким є Тромсе сьогодні. До кінця 1800-х років місцеві й вантажні судна з Франції, Німеччини та Великої Британії переповнювали доки, а місцеві купці торгували щойно виловленими тюленями, китами і навіть вівцебиками. Коли в 1893 році пасажирський корабель Hurtigruten розпочав регулярні рейси до Тромсе, місто відкрило двері для туристів з усього світу. Американці, данці, англійці й італійці, очікуючи побачити нецивілізоване, злиденне суспільство, були приємно вражені гостинністю й культурою норвежців. Відтоді Тромсе зажив неофіційної слави скандинавського Парижа.

 

Спілкуйтеся від усього серця

Щойно я дістаюся Тромсе, починається снігова буря. Я беру таксі до готелю, який розташовується у гавані, біля доків пасажирських суден. Повз мене тече потік із сотень мандрівників, всі вони говорять різними мовами, але мова їхнього тіла одна. Ховаючи обличчя від пронизливого вітру в каптурах барвистих зимових курток, вони простують обмерзлим тротуаром до готелю. Здається, вони загіпнотизовані погодою. У мене немає часу, щоб перекинутися більш ніж кількома словами з групою японських туристів. А потім я зупинюся і стану вдивлятися в небо. За кілька хвилин заметіль ущухає і всі ми дивимося на абсолютно спокійне темно-синє море.

Зі спадом рибної промисловості в 70 – 80-ті роки минулого століття Тромсе змушений був осучаснюватися. Сьогодні місто має кілька районних лікарень та університетів. Населення міста збільшується приблизно на тисячу жителів на рік. Культурне життя міста пожвавлюється, – це особливо важливо взимку для боротьби з нудьгою й депресією, яку спричиняє майже цілодобова темрява. Утім полярна ніч, що триває з 21 листопада по 21 січня, має свій шарм. Світанок цієї пори року вартий того, щоб прокинутися раніше, навіть зважаючи на те, що триває він коротку мить. Полярна ніч дає вам неймовірний шанс стати свідком неземного танцю північного сяйва, і Тромсе є одним з найкращих місць на Землі, де можна побачити цей танець. Тому не дивина, що великі групи туристів, котрі прагнуть будь-що побачити полярне сяйво, є тут звичайним явищем.

-

Тутешня природа просто неперевершена. Але вона вражає ніяк не більше ніж тепло, випромінюване тими, хто тут живе.

Натхненний пейзаж

Наступного дня я сідаю в свій XC60 і вирушаю в дорогу. Яскраве сонце крізь лобове скло сліпить очі, а снігові замети вздовж вузької дороги сягають майже двометрової висоти. Таке відчуття, що я мчуся сліпучим білим тунелем до якихось незвіданих світів. Але Соммарой не є таким. Розташований всього за годину їзди від Тромсе, мій пункт призначення чітко позначенийу навігаційній системі Volvo. Наближається зустрічний автомобіль, і я тамую подих, сповільнюючись майже до зупинки. Але зустрічний водій, здається, цього не помічає. Він прискорюється, проїжджаючи між моїм XC60 і сніговим заметом всього за кілька сантиметрів. Нарешті пункт призначення з’являється в полі мого зору. Соммарой з усібіч оточують мілководні затоки, що виблискують на сонці, немов алюмінієва фольга. Я милуюся цим натхненним пейзажем, який якнайкраще пасує до електронної музики, що заповнює мій автомобіль.

Попри те, що ми за 300 кілометрів на північ від полярного кола, клімат тут відносно м’який завдяки течії Гольфстрім. Дякуючи цій теплій течії, що несе води від берегів Мексики, середня температура взимку тут тримається на позначці -5 градусів за Цельсієм. Утім зима тут довга і непередбачувана, і не рідко трапляється так, що протягом дня погода змінюється відповідно до усіх пір року. Проїжджаючи по одній з вулиць Соммарой, мене несподівано накриває непроглядна й страхітлива темрява. Я знову всередині снігової бурі.

Скандинавські гени і воля до життя

Тромсе вирізняється активним соціальним життям, значною мірою завдяки діяльній громадянській позиції містянок. Чоловіки традиційно проводили багато часу в морі, промишляючи рибальством, у той час як жінки залишалися вдома і вдихали життя в громаду. Мешканцям Тромсе притаманно цінувати взаємодопомогу й брати активну участь у соціальному житті. Суворі природні умови, за яких виникло й розвивалося місто, привчили його мешканців діяти раціонально й рішуче, повертаючи будь-яку ситуацію собі на користь. Їхні предки, які жили за Полярним колом без системи соціального захисту й змушені були вирішувати життєві ситуації самотужки, передали скандинавську стійкість і готовність експериментувати своїм нащадкам. За 40 років населення міста зросло втричі й становить нині близько 70 000 осіб. Оскільки місто перетворилося на високотехнологічну мекку, воно приваблює іммігрантів, підприємців, туристів та дослідників з усього світу. Нині в місті мешкає понад 120 національностей. Гостинне місто Тромсе швидко зрозуміло цінність відкритості світові. Його мешканці раді кожному туристові й вітають вплив інших культур.

Корона королівства

Дивлячись на  холодні хвилі фіорду з рибальського судна, я визнаю, що я не рибалка. Я не успадкував від попередніх поколінь сталевих нервів, необхідних для промислу в крижаних водах. Мої очі не вміють сканувати довкілля на предмет виявлення небезпеки чи сприятливої можливості. Природа в Тромсе велична і благородна, море мерехтливе і блакитне. Можливо, я не рибалка, але море тут немов рясний улов, на частку якого має право кожен. Тутешня природа неперевершена. Але вона вражає ніяк не більше ніж тепло, випромінюване тими, хто тут живе".

Природа Тромсе – казкове королівство. Люди Тромсе – його корона.

Volvo XC60

Весь світ мій дім